У карт давня і вельми драматична історія. Довго існувала думка, що карти були створені у Франції для розваги душевнохворого короля Карла VI Божевільного, – всього лише легенда. Вже в Древньому Єгипті грали живцями з позначеними на них цифрами, в Індії – пластинами з слонової кістки або раковинами; в Китаї картки, схожі на сучасні, відомі з XII століття.
Перша документальна звістка про картах відноситься до 1379 року, коли в хроніці одного з італійських міст з’явився запис: “Введена гра в карти, що походить з країни сарацинів і звана ними “наиб“.
Гра носила, мабуть, військовий характер, так як “наиб” по-арабськи означає “капітан“, “начальник“. На арабських картах позначалися тільки цифри з тієї причини, що закон Магомета забороняв зображувати людські фігури. Тому швидше можна говорити не про винахід карт французами, а про прикрасу фігурами вже існуючих карт.
Карти швидко поширилися у всіх європейських країнах, на їх основі з’явилися азартні ігри, і тому незабаром стали вживатися владою суворі заходи для їх заборони. Незважаючи на це, вигадувались все нові і нові карткові ігри. В Німеччині з’явилися ремісничі цехи, які займаються виготовленням карт, поліпшувалися способи їх вироблення.
У XV столітті у Франції встановили той тип карт, який існує і понині. Вважається, що масті карт символізують чотири найголовніших предмета лицарського побуту: трефи – меч, списи – сулиці, бубни – прапор і герб, черви – щит.
Існує припущення, що колода – не випадковий набір карт. 52 карти відповідають кількості тижнів у році; 4 масті – це чотири пори року; в кожній масті 13 карт, стільки ж тижнів у кожному пори року; сума всіх очок 52 карт складає 364, тобто число днів в році без одного.
При Катерині II в Росію з Франції потрапляє гра “Ломбре”. За співзвучністю з іспанським назвою гри існує “Ломберний стіл” – особливий стіл для гри в карти. Перше законодавче згадка про карти – Уложення 1649 року, в якому з гравцями в карти велено надходити також, як з татями, тобто бити батогом і рубати їм руки і пальці. Указом 1696 року наказувалось обшукувати всіх запідозрених в бажанні грати і при наявності карт бити батогом. В 1717 році забороняється гра в карти під загрозою грошового штрафу. В кінці царювання Єлизавети Петрівни (1761) встановлюється відмінність між забороненими азартними і дозволеними комерційними іграми.